Методичні рекомендації для родин учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб щодо виховання і розвитку дитини-дошкільника, яка пережила психотравмівну ситуацію

 

У ході обстеження індивідуально-психологічних особливостей розвитку дітей з родин учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб встановлено, що перенесена дітьми психотравма може спричинити виникнення як негативних наслідків, так і мобілізацію позитивних особистісних ресурсів. Серед своєрідних позитивних особливостей розвитку дітей психологи найчастіше відзначають прояви  турботливості, активності, відповідальності, патріотизму. Емпіричним шляхом встановлено, що серед тривожних особливостей розвитку переважають  порушення емоційної  (розлади настрою, сну, наявність страхів, плаксивість), когнітивної (розсіяність, неуважність) та комунікативної (замкненість, агресивність, впертість, недовіра до оточуючих) сфер. Ці факти визначають  необхідність постійного спостереження за дітьми, які пережили психотравму, моніторингу їхнього психічного стану,  надання  їм  додаткової емоційної підтримки, психологічної допомоги.

Відомо, що родинне оточення та батьківське виховання завжди були й залишаються головним природним середовищем для нормального  фізичного, психічного, соціального, духовного розвитку; воно  певним чином організовує, упорядковує життєдіяльність дитини, створює спеціальні індивідуальні умови для її розвитку, входження в соціум, адаптації. Тому в складних, життєво критичних обставинах, якими є внутрішнє переселення під час АТО, переживання  психотравмівних подій (розлука з близькими, їх поранення, переселення, ночівля у бомбосховищах, вибухи) особлива увага дорослих має бути зосереджена на психоемоційному стані дитини, її самопочутті, хвилюваннях, емоціях. Правильні виховні дії можуть сприяти подоланню  негативних психологічних наслідків, гострих емоційних станів,  забезпечити профілактику і попередження конфліктів, насильства,  сприяти збереженню, зміцненню й відновленню  психічного і духовного здоров’я дитини.

Дослідження особливостей родинного виховання виявило такі позитивні тенденції, як  посилення згуртованості родини, підтримання дружніх зв’язків з іншими сім’ями,  надання дитині  всебічної підтримки, прагнення наповнити її життя позитивними враженнями, змістовним спілкуванням, виховання відповідальності, патріотичних почуттів.  Водночас відмічено й негативні прояви: вияв авторитарного стилю виховання, надмірне матеріальне заохочення, байдужість до дитини, прояви роздратованості, відсутність  потрібної їй емоційної підтримки.

В складний період життєвих змін  у родині дотримуйтесь таких порад:

  1. Спостерігайте за своєю дитиною, її психоемоційним станом, проявами поведінки, звертайте увагу як на тривожні (збудливість, тривожність, агресивність, заглиблення в себе), так і позитивні прояви; при  наявності тривожних –  обов’язково звертайтеся до психолога  чи вихователя.
  2. Враховуйте те, що адаптація або пристосування організму до нових умов (невідомий простір нового міста, села, оселі, незнайомі люди, їхні звичаї, мова) включає широкий спектр індивідуальних реакцій, які залежать від психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини, сімейних стосунків, супутніх життєвих обставин.
  3. Будьте уважними до стану здоров’я дитини, її загального стану (сон, апетит, настрій, вередування), її нарікань на головний біль тощо. Найчастіше це об’єктивні показники втоми, перевантаження, хвилювання, страху та початку посттравматичного синдрому.
  4. Допомагайте дитині відчувати себе захищеною: кожного дня спілкуйтеся з нею про те, що для неї важливо, що вона переживає: про  її справи, радощі, біль, страхи, емоції; демонструйте їх прийняття та виявляйте свої емоції, серед яких обов’язково – позитивні. Вчіть висловлювати бажання, почуття та переживання, тлумачити  свою поведінку та інших людей.
  5. Не обговорюйте в присутності дитини побутові чи фінансові проблеми, трагічні новини, негаразди.
  6. Ознайомлюйте дитину з новим  довкіллям під час прогулянок,  краєзнавчих екскурсій; разом відвідуйте музеї, театри, видатні місця; вивчайте звичаї, традиції, фольклор тієї нової місцевості, де тепер проживаєте.
  7. Знаходьте час для спільної діяльності, ігор з дитиною, адже безпосередній фізичний, емоційний контакт із близькими людьми, вияв  ними любові, турботи до дитини допоможе їй  легше пережити складну, стресову ситуацію.
  8. 8. В змінених життєвих обставинах постає необхідність у встановленні нових правил родинного життя:  виявляйте в них єдність з боку всіх дорослих членів родини та слідкуйте за тим, щоб не було утиску важливих потреб дитини; виробляйте їх спільно з дитиною та дозволяйте вільно діяти в їх межах.
  9. Дбайте про виховання емоційно-почуттєвої сфери дитини:  постійно виявляйте свою любов до неї, розуміння її суму за своїми близькими, друзями, дитячим садочком, своєю кімнатою, іграшками; заохочуйте її до вияву чуйності, доброти, співпереживання, вчіть контролювати свої страхи, переживання.
  10. Приймайте дитину такою, якою вона є, підкреслюючи її сильні сторони; привчайте до самообслуговування, підтримуйте ініціативу й бажання допомагати дорослим членам родини.
  11. Допомагайте психологу, вихователю вивчати індивідуальні особливості  своєї дитини, виробляйте спільні підходи щодо подолання тривожних особливостей її розвитку, активізації внутрішніх захисних механізмів,  духовного та творчого потенціалу, актуалізації здібностей, що сприятиме успішній адаптації та реабілітації,  гармонізації розвитку.