Text Size

Методичні рекомендації для вихователів ЗДО щодо виховання і розвитку дітей дошкільного віку з родин учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб

 

 

У ході обстеження індивідуально-психологічних особливостей розвитку дітей з  родин учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб встановлено, що перенесена дітьми психотравма може спричинити виникнення як негативних наслідків, так і мобілізацію позитивних особистісних ресурсів. Серед своєрідних позитивних особливостей розвитку дітей психологи найчастіше відзначають прояви  турботливості, активності, відповідальності, патріотизму. Емпіричним шляхом встановлено, що серед тривожних особливостей розвитку переважають  порушення емоційної  (розлади настрою, сну, наявність страхів, плаксивість), когнітивної (розсіяність, неуважність) і комунікативної (замкненість, агресивність, впертість, недовіра до присутніх поряд людей) сфер.

Ці факти визначають  необхідність виконання таких дій: постійного спостереження за дітьми, які пережили психотравму, моніторингу їхнього психічного стану; надання  таким дітям  додаткової емоційної підтримки, психологічної допомоги; реалізації індивідуального підходу, спрямованого на активізацію їхніх здібностей і духовного потенціалу; педагогічного сприяння у налагодженні стосунків із однолітками.  Відповідна  психолого-педагогічна допомога  має надаватися  і їхнім батькам.

З огляду на зазначене, діяльність вихователів закладів дошкільної освіти,  які відвідують діти з родин учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб, має спрямовуватись на подолання в них негативних психологічних наслідків, забезпечення профілактики і подолання наслідків стресів і дистресів, гострих емоційних станів, переживання горя і втрат, попередження різних проявів міжособистісних конфліктів, насильства, збереження, зміцнення й відновлення  психічного і духовного здоров’я дітей.

Основні  напрями роботи вихователя  з такими дітьми:

  1. Врахування в умовах освітнього процесу закладу дошкільної освіти позитивних і негативних властивостей дитини, актуалізованих під впливом складних життєвих обставин, в яких знаходила/сь/ться її родина,  з метою активізації внутрішніх захисних механізмів та мінімізації негативного впливу складних життєвих обставин, в які потрапила родина, на психічне здоров’я, емоційний стан, розвиток і виховання дитини.
  2. Одночасне застосування комплексу технологій психологічного і педагогічного впливу з метою активізації  психологічних захистів, духовного та творчого потенціалу, здібностей, соціально-морального, національно-патріотичного виховання, що сприятиме успішній адаптації та реабілітації дітей, гармонізації їхнього  розвитку.
  3. Забезпечення  пріоритетності родинного виховання, єдності у вихованні  дітей, здійснення просвітницької роботи, спрямованої на посилення позитивних тенденцій родинного виховання  та подолання виховних помилок  дорослих.

Успішному виконанню цих завдань сприятиме  дотримання таких психолого-педагогічних передумов:

–         ґрун­товне вивчення історії індивідуального розвитку дитини, умов родинного виховання, перебігу життя кожної  дитини з родин учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб;

–         пошук конкретних причин становлення специфічних індивідуальних відмінностей, виявлення передумов виникнення ускладнень (серед них можуть бути такі: ослаблений стан здо­ров’я, особливості вищої нервової діяльності, несприятливі умови проживання та виховання), встановлення причинно-наслідкових зв’язків, завдяки чому процес форму­вання дитячої особистості постає як цілісний і безперервний;

–         застосування психолого-педагогічного прогнозування з метою визначення перспектив подальшого розвитку і виховання дитини;

 

–         забезпечення системності у здійсненні індивідуального підходу, дотримання певної послідовності, етапності, а саме: вивчення індивідуальних відмінностей дитини  (зокрема, емоційного, когнітивного та комунікативного спрямування);  їх урахування в процесі  організації різних видів  діяльності; оформлення результатів вивчення індивідуальних особливостей роз­витку дітей, складання психолого-педагогічних  характеристик та індивідуальних освітніх програм; прогнозування стратегії і тактики подальшої роботи з дитиною та її родиною;

–         реалізація педагогічної діяльності як дитиноцентристської, що передбачає дотримання всіх прав дитини під час її перебування в закладі дошкільної освіти, урахування дитячих потреб, бажань, нахилів, запитів, здібностей та інтересів, надання емоційної підтримки, створення можливостей для вибору,  прояву самостійності, творчості та експериментування;

–         опертя на позитивне в характері, у рисах осо­бистості дитини (наприклад, турботливість, активність, патріотизм, відповідальність, виявлені здібності, працелюбність) й водночас об’єктивне, конструктивне сприйняття, ана­ліз наявних проблемних аспектів, пошук методів, які б допомогли конкретній дитині мінімізувати або здолати наявні у неї негативні прояви;

–         відмова від принизливих, критичних відгу­ків щодо тривожних проявів розвитку дитини, таких як  неуважність, боязкість, впертість тощо;

–         поєднання індивідуально-диференційованого під­ходу до  конкретної дитини з формуванням дитячого колективу, оскільки поза ним не можуть розкритися такі позитивні особистісні якості дітей дошкільного віку з родин учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб, як турботливість, взаємоповага, відповідальність;

–         створення засобами особистісно-розвивального професійно-мовленнєвого спілкування  вихователя з дітьми доброзичливої, психологічно комфортної, сприятливої для встановлення  контактів  комунікативної атмосфери, здатної пом’якшити стрес, нівелювати негативні прояви розвитку дітей;

–         визнання вагомої ролі суто дитячих видів діяльності (ігрової, комунікативно-мовленнєвої, предметно-практичної) у психічному розвиткові дитини, найбільш повному розкритті її індивідуальності, збагачення   змісту такої діяльності та розширення форм  організації з метою реалізації в них широкого спектру розвивально-корекційних, виховних завдань;

–         застосування в ході реалізації індивідуальних та індивідуально-типових освітніх програм комплексу технологій психолого-педагогічного супроводу, зорієнтованих на виявлені особливості  індивідуального розвитку дітей;

–         забезпечення єдності вимог до дитини з боку всіх дорослих — вихователів, педагогічного персоналу ЗДО, батьків, інших близьких дорослих на засадах поваги до цінностей  родини,  її культури, традицій;

–         досягнення співпраці між вихователями закладу дошкільної освіти та фахівцями психологічної служби, взаємодії з родинами для   вироблення єдиної концепції розвитку і виховання дитини;

–          забезпечення додаткової теоретичної та практичної психолого-                     педагогічної підготовки вихователів ЗДО до роботи з дітьми дошкільного віку з родин учасників АТО і внутрішньо переміщених осіб.