НОРМАТИВНЕ ПІДГРУНТЯ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ООП У 2018/2019 Н.Р..

Детальну інформацію можна отримати за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1auGKQAp41uuY49Ry92Ef_UeyDJ2Tng40/view

 

Понятійно-термінологічний словник

Агнозія – порушення процесів впізнавання при збереженні (або незначному зниженні) чутливості і збереженні свідомості, яке виникає внаслідок ураження головного мозку.

Аграматизм – порушення розуміння і вживання граматичних засобів мови.

Аграфія (дисграфія) – неможливість (аграфія) або часткове специфічне порушення процесу письма (дисграфія).

Акалькулія - порушення рахунку і рахункових операцій як наслідок ураження різних ділянок кори головного мозку.

Акатафазія – це аграматизм, нездатність граматично правильно утворювати слова та синтаксично правильно поєднувати їх у реченні.

Алалія – відсутність або недорозвиток мовлення, спричинений органічним ураженням мовленнєвих зон кори головного мозку внутрішньоутробно чи в ранньому віці.

Алексія (дислексія) – неможливість (алексія) або часткове специфічне порушення процесу читання (дислексія).

Анартрія – важке порушення вимовної сторони з рясною слинотечею й порушенням рухових функцій стовбура мозку.

Антиципації – здатність передбачати прояв результатів дії, «упереджувальне відбиття», наприклад, передчасний запис звуків, що входять до кінцевих складів слова.

Апраксія – порушення довільних цілеспрямованих рухів і дій, що не є наслідком паралічів і парезів, а належить до розладів вищого рівня організації рухових актів.

Астенія – слабкість.

Астереогнозія – тактильна агнозія, порушення впізнавання предметів на дотик.

Атаксія – розлад координації рухів, спостерігається за різних захворювань головного мозку.

Атрофія – патологічні структурні зміни в тканинах, пов’язані із гнобленням обміну речовин у них.

Афазія – повна або часткова втрата мовлення внаслідок органічного ураження кори головного мозку.

Аферентна (синоніми: сенсорна, гностична) – інформація, що надходить до різних органів чуття у кору головного мозку.

Афонія – повна відсутність голосу.

Брадилалія – паталогічно сповільнений темп мовлення.

Вербалізм – недолік, за якого словесне вираження у дітей не відповідає конкретним уявленням і поняттям.

Геміанопсія – різні варіанти порушення поля зору, що виникають при ураженні первинних полів потилицевої частки й глибоких відділів мозку.

Геміплегія – ураження на одній половині тіла функцій довільної рухливості, тобто параліч (парез) м’язів однієї половини тіла.

Гіперакузія – підвищена чутливість до тихих звуків, які байдуже сприймає оточення. Спостерігається за сенсорних порушень.

Гіперкінези – надмірні мимовільні рухи, що виникають за порушень нервової системи.

Гнозис – впізнавання (акустичне, оптичне, тактильне, смакове та ін.)

Депривація – недостатнє задоволення основних потреб.

Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, спричинене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату.

Дислалія – порушення звуковимови за нормального стану слуху й збереженої іннервації мовленнєвого апарату.

Ехолалія – автоматичне повторення слів слідом за їх відтворенням.

Ехопраксія – наслідувальне, автоматичне повторення рухів і дій інших людей при ураженні лобових часток мозку.

Загальне недорозвинення мовлення – різні складні мовленнєві розлади, за яких у дітей порушене формування всіх компонентів мовленнєвої системи, що належать до звукової та змістової сторони.

Заїкання – порушення темпоритмічної організації мовлення, зумовлене судомним станом м’язів, мовленнєвого апарату.

Замикальна акупатія – це порушення формування зв’язку між звуковою оболонкою слова та його значенням.

Інтеріоризація – поступовий перехід від зовнішніх схем і опор до внутрішнього планування дії.

Кінестетичні відчуття – відчуття положення й руху органів.

Клонічна судома – швидкі короткочасні скорочення й розслаблення м’язів.

Контамінація – помилкове відтворення слів, що полягає в поєднанні в одне слово складів, що належать до різних слів.

Мікрогносія – вроджене недорозвинення мовлення (макромасивний язик).

Моторна алалія – первинний недорозвиток експресивного мовлення центрального органічного генезу.

Недорозвинення мовлення – якісно низький рівень сформованості порівняно з нормою певної мовленнєвої функції чи мовної системи в цілому.

Параграфія – порушення письма, яке характеризується пропусками та замінами окремих букв або цілих слів у реченні.

Параліч, парез – порушення рухів у руці й нозі внаслідок ураження головного мозку.

Парафазія – порушення мовленнєвого висловлювання, що виявляється в неправильному вживанні звуків або слів в усному і писемному мовленні.

Парез, параліч гортані – це основні види моторних порушень. Парез – це порушення функцій, яка з плином часу і під дією лікування повністю ліквідовується, параліч – стійке порушення, яке поступово посилюється і залишається.

Персеверація – патологічне повторення або наполегливе витворення якої-небудь дії або складу, слова. В основі лежать процеси, пов’язані із запізнюванням сигналу про припинення дії.

Позотонічні рефлекси – вроджені рефлекси, що виявляються у зміні пози й м’язового тонусу залежно від положення голови.

Праксис – це адекватна, координована, автоматизована дія, що супроводжується розгорнутим контролем.

Сенсорна алалія – це первинний недорозвиток імпресивного мовлення центрального органічного генезу у дітей з достатнім рівнем сформованості тонального слуху.

Симультанний – аналіз і синтез, що мають певний цілісний (одночасний) характер.

Сукцесивний – аналіз (і синтез), реалізований частинами (послідовний), а не цілісно.

Тахілалія – патологічно прискорений темп мовлення.

Тонічна судома – тривале скорочення м’язів і викликаний ним напружений стан.

Тремор- мимовільні ритмічні коливання кінцівок, голосу, язика.

Церебральний – мозковий.

 

Джерело: Логопедія. Підручник, друге видання, перероблене та доповнене. За ред. М. К. Шеремет. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. – 672 с.